Навчальна дисципліна «Еколого-економічний ризик-менеджмент» входить до циклу професійної та практичної підготовки навчального плану магістрів спеціальності 122 «Комп`ютерні науки та інформаційні технології» спеціалізації «Інформаційні технології моніторингу довкілля».
Дисципліна складається з одного кредитного модуля та викладається студентам першого курсу. Метою навчальної дисципліни є формування у студентів здатності застосувати інформаційно-аналітичні методи обґрунтування та прийняття еколого-економічних управлінських і технічних рішень в умовах ризику.
Серйозним підґрунтям розвитку еколого-економічного ризик-менеджменту у механізмі забезпеченні глобальної безпеки стала низка гучних технологічних катастроф у 70-х – 80-х роках (Совезо в Італії, Бхопал в Індії, Три-Май Айленд в США та Чернобильска катастрофа в Україні) [1].
Термін "ризик" походить з грецької мови і означає "скеля", тобто, ризикувати – це оминати скелю. Поняття "ризик" стало вивчатися багатьма конкретними науками – теоріями ігор, ймовірностей, стохастичної оптимізації, катастроф, прийняття рішень, психологією, військовими, економічними, демографічними, медичними, біологічними, правовими та іншими дисциплінами. Сучасні досягнення науки дають уявлення про ризик як про дворівневу взаємопов’язану структуру, що має теоретичний і прикладний аспекти [2-3]. Теоретичний – це результат вивчення ризику як суспільного явища, що має власну сутність, відповідні закономірності розвитку й управління в ситуації невизначеності. Прикладний є результатом дослідження конкретних наук.
Згідно ДСТУ ISO/IEC 31010:2013 «Керуванням ризиком. Методи загального оцінювання ризиків» [4] та міжнародного стандарту ISO Guide 73:2009 «Risk management – Vocabulary – Guidelines for use in standards» (Менеджмент ризиків. Словник – Керівництво для використання в стандартах) [5], ризик це ймовірність, частота реалізації негативного впливу в зоні перебування людини.
Поняттям "ризик" користуються багато суспільних та природничих наук. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість у дослідженнях ризику та користується власними методами. Зазначене дозволяє виділити економічний, соціальний, психологічний, політичний, медико-біологічний, правовий, природний, техногенний, екологічний та інші аспекти ризику.
Методологія оцінювання ризиків значною мірою залежать від галузевої приналежності, оскільки тут суттєво впливають такі чинники, як: особливості технологічних циклів і циклів реалізації продукції; специфічність активів суб'єктів господарювання; динаміка науково-технічного прогресу в галузі; моделі економічного розвитку; інформаційно-комунікаційне забезпечення тощо [6]. Щоб проаналізувати ризик, необхідно прийти до його розуміння. Аналіз ризику надає входи для оцінки ступеня ризику й обговорень з питань необхідності проведення обробки ризику, а також стратегій і методів його обробки.
Різноманіття методів оцінювання ризику поділяють на дві групи [6]:
Якісний аналіз має на меті визначити (ідентифікувати) чинники, області й види ризиків. До групи якісних методів відносять: історико-асоціативні; концептуальні переноси; методи рейтингових оцінок та інше. Підсумкові результати якісного аналізу ризику, у свою чергу, слугують вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу.
Кількісна оцінка полягає в установленні взаємозв’язку між еколого-економічними факторами ризику та основними результатами діяльності суб’єкта господарювання.
У світовій і вітчизняній практиці використовується більше 30 методів загального оцінювання ризику, характеристика яких наведена в ДСТУ IEC/ISO 31010:2013 [4]. Загальне оцінювання ризику дає змогу тим, хто приймає рішення, а також відповідальним сторонам краще розуміти ризики, які можуть впливати на досягнення цілей, адекватність та результативність запроваджених засобів контролювання.