Мозкову атаку застосовують, щоб стимулюванням та заохочуванням до вільного обговорення в групі компетентних-осіб ідентифікувати потенційні види відмов і асоційовані з ними небезпечні чинники, ризики, - критерії прийняття рішень і/або варіанти обробляння. Термін «мозкова атака» часто досить довільно вживають на означення будь-якого типу групового обговорення. Однак, справжня мозкова атака передбачає застосування спеціальних прийомів, спрямованих на те, щоб активізувати творче мислення одних учасників за допомогою ідей та висловлювання інших членів групи.
Дуже важливу роль у цьому методі відіграє результативне координування, яке полягає у тому, щоб стимулювати обговорення на початковому етапі, періодично спрямовувати увагу групи на інші відповідні сфери та виявляти проблеми, що виникають під час обговорювання (яке зазвичай є досить жвавим).
Мозкову атаку можна застосовувати спільно з іншими методами загального оцінювання ризику, описаними далі, або окремо як методику стимулювання творчого мислення на будь-якій стадії процесу керування ризиком і будь-якій стадії життєвого циклу системи. її можна застосовувати для обговорення на високому рівні, де ідентифікують проблеми, для докладнішого критичного аналізування або на рівні подання докладних даних, пов’язаних з конкретними проблемами.
Мозкова атака надає вирішального значення творчому мисленню. Тому вона особливо корисна під час ідентифікування ризиків, пов’язаних з новими технологіями, коли даних немає чи коли необхідно віднайти новаторські рішення проблем.
Група осіб зі знанням організації, системи, процесу чи застосування, що будуть піддані цією групою загальному оцінюванню.
Мозкова атака може бути формалізованою чи неформалізованою. Формалізована мозкова атака більш структурована, коли заздалегідь підготовлено учасників, визначено ціль і завдання засідання, передбачено способи оцінювання ідей, що їх висуватимуть. Неформалізована мозкова атака менш структурована і часто ситуативніша.
За формалізованого процесу
— до початку засідання координатор готує для обміркування підказки та навідні питання відповідно до конкретного випадку;
— визначають цілі засідання та пояснюють правила;
— координатор задає напрям обмірковування і кожний учасник розглядає подані ідеї, визначаючи якнайбільше можливих проблемних питань. На цьому етапі не обговорюють те, треба чи не треба долучати ще щось до переліку, або те, що розуміють під конкретними висловлюваннями, оскільки ця ситуація має тенденцію утруднювати вільний хід обговорення. Приймають усі вхідні дані, жодну з них не піддають критиці, і група швидко продовжує обговорення, щоби цими ідеями уможливити ініціювання нестандартного мислення;
— коли один напрям обміркування вичерпано чи обговорення занадто відхилилося, координатор може задати учасникам новий напрям обговорення. Однак ідеться про те, щоб зібрати якнайбільше різноманітних ідей для подальшого аналізування.
Вихідні дані залежать від стадії процесу керування ризиком, на якій цей метод застосовують, наприклад, на стадії ідентифікація вихідними даними може бути перелік ризиків і поточних засобів контролювання.
| Переваги | Недоліки |
|---|---|
|
|