Індекс ризику — це напівкількісна міра ризику, яка є кількісною оцінкою, отриманою з використанням підходу бальних оцінок на основі порядкових шкал. Індекси ризику можна застосовувати для впорядковування серії ризиків, використовуючи подібні критерії з тим, щоб ризики можна було порівнювати. Бальні оцінки застосовують до кожного складника ризику, наприклад, до характеристик (джерел) забруднювача, діапазону можливих способів ураження та впливу на реципієнтів.
Індекси ризику — це якісний підхід до ранжування та порівнювання ризиків. Числові значення використовують просто для уможливлення обробляння. У багатьох випадках, коли застосовувана модель чи система недостатньо добре вивчена чи її неможливо зобразити, краще використовувати очевидніший якісний підхід.
Індекси можна застосовувати для класифікування різних ризиків, пов’язаних з певною діяльністю, якщо систему добре вивчено. Вони дають змогу привести низку чинників, які впливають на рівень ризику, до єдиної числової бальної оцінки рівня ризику.
Індекси застосовують до багатьох різних типів ризику, зазвичай як засіб розмежування для класифікування ризику відповідно до рівня ризику. Цю процедуру можна застосовувати для визначання того, для яких ризиків потрібне подальше докладне і, можливо, кількісне загальне оцінювання.
Вхідні дані отримують з аналізування системи чи докладного описування оточення. Для цього потрібно належне розуміння всіх джерел ризику, його можливих напрямів дії й того, на що він може впливати. Такі методи, як аналізування дерева відмов, аналізування дерева подій і загальне аналізування рішень, можна застосовувати, щоб підтримати розроблення індексів ризику.
Оскільки вибір порядкових шкал є певною мірою довільним, то для підтвердження переконливості індексу потрібно мати достатньо даних.
Перший етап — зрозуміти та описати систему. Після того, як систему визначено, розробляють бальні оцінки для кожного складника таким способом, щоб їх можна було комбінувати для отримання комплексного індексу. Наприклад, у контексті довкілля надають бальні оцінки джерелам, напрямам дії і реципієнтам, зазначаючи, що в деяких випадках може бути кілька напрямів дії та реципієнтів щодо кожного джерела. Окремі бальні оцінки комбінують відповідно до схеми, яка враховує фізичну сутність системи. Важливо, щоб бальні оцінки для кожної частини системи (джерел, напрямів дії та реципієнтів) було внутрішньо узгоджено та впорядковано їхні правильні взаємозв'язки. Бальні оцінки можна надати складникам ризику (наприклад, імовірності, піддаванню ризику, наслідку) або чинникам, що збільшують ризик.
Згідно з цією багаторівневою моделлю бальні оцінки можна додавати, віднімати, множити та/чи ділити. Можна враховувати сукупні дії додавання бальних оцінок (наприклад, додавання бальних оцінок для різних напрямів дії). До порядкових шкал абсолютно незастосовні математичні формули. Тому після того, як буде розроблено систему бальних оцінок, модель необхідно підтвердити застосуванням Ті до відомої системи. Розробляння індексу базується на ітеративному підході, отже, може бути потрібним випробування кількох різних систем, щоб скомбінувати бальні оцінки, перш ніж аналітик уважатиме модель за переконливу.
Невизначеність може бути враховано аналізуванням чутливості та змінюванням бальних оцінок для того, щоб виявити, які параметри найчутливіші.
Вихідні дані — низка чисел (комплексних індексів), які стосуються конкретного джерела та які можна порівняти з індексами, розробленими для інших джерел у межах тієї самої системи, або які можна змоделювати таким самим способом.
| Переваги | Недоліки |
|---|---|
|
|