Структурований метод «Що — якщо» (SWIFT)
Загальний огляд
Методику SWIFT спочатку було розроблено як спрощений альтернативний варіант HAZOP. Це — системне дослідження, яке провадить група спеціалістів із застосуванням набору «навідних» слів або фраз, що їх використовує координатор під час робочого засідання, щоб стимулювати ідентифікування ризиків з боку учасників. Координатор і група використовують стандартні фрази типу «що трапиться, якщо» у поєднанні з навідними фразами, щоб дослідити, як на систему, технічний об’єкт, організацію чи процедуру впливатимуть відхили від нормального функціювання та поводження. Методику SWIFT, на відміну від методики HAZOP, застосовують зазвичай на рівні систем за нижчого рівня докладності.
Застосування
Хоча методику SWIFT спочатку було розроблено для дослідження небезпечних чинників на підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості, зараз її широко застосовують до систем, технічних об’єктів, процедур і організацій загалом. Зокрема, її застосовують для дослідження наслідків якихось змін, а також ризиків, які через це можуть виникнути чи теж зазнати змін.
Вхідні дані
Перед початком дослідження треба ретельно визначити систему, процедуру, технічний об’єкт і/або зміну. Зовнішнє та внутрішнє оточення визначає координатор за допомогою опитувань, а також вивченням документів, планів і креслеників. Зазвичай, досліджувані об’єкт, ситуацію чи систему розбивають на вузли чи ключові елементи, щоб полегшити процес аналізування, але це рідко відбувається на рівні визначення, необхідного для HAZOP.
Інші ключові вхідні дані — це компетентність і практичний досвід членів дослідницької групи, яку треба ретельно формувати. Потрібно, щоб разом з тими, хто має практичний досвід стосовно подібних об’єктів, систем, змін або ситуацій, було представлено, за можливості, усі зацікавлені сторони.
Процес
- Перед початком дослідження координатор готує належний перелік навідних фраз і слів, який може бути базовано на стандартному наборі або розроблено так, щоб уможливити всебічний огляд небезпечних чинників або ризиків;
- На робочому засіданні обговорюють і погоджують зовнішнє та внутрішнє оточення, пов’язані з об’єктом, системою, зміною чи ситуацією, а також сферу застосування дослідження;
-
Координатор пропонує учасникам навести та розглянути:
- відомі ризики та небезпечні чинники;
- попередній досвід та інциденти;
- відомі та наявні засоби контролювання та захисту;
- регуляторні вимоги та обмеження;
- Обговорення координують запитаннями, у формулюванні яких використано фразу типу «що — якщо» і навідне слово чи тему. Варіанти використовуваних фраз типу «що — якщо» такі: «що відбуватиметься, якщо...?», «чи може хтось чи щось...?», «чи хтось або щось вже...?». Намір — стимулювати дослідницьку групу до вивчення потенційних варіантів розвитку подій, їхніх причин, наслідків і впливів;
- Ризики підсумовують і група розглядає вже запроваджені засоби контролювання;
- Група затверджує опис ризику, його причин, наслідків і передбачених засобів контролювання та складає відповідні протоколи;
- Група розглядає адекватність і результативність засобів контролювання та погоджує виклад щодо результативності контролювання ризику. Якщо результативність незадовільна, то група глибше розглядає завдання щодо обробляння ризику, визначаючи потенційні засоби контролювання;
- Під час обговорення ставлять конкретніші запитання типу «що — якщо», щоб ідентифікувати додаткові ризики;
- Координатор, використовуючи перелік навідних слів, відстежує хід обговорення і пропонує для обговорення в групі додаткові питання та варіанти розвитку подій;
- Звичайною практикою є використання якісного чи напівкількісного методу загального оцінювання ризику, щоб ранжувати передбачені дії за їхньою пріоритетністю. Це загальне оцінювання ризику зазвичай провадять з урахуванням наявних засобів контролювання та їхньої результативності.
Вихідні дані
Вихідні дані — це реєстр ризиків з діями чи завданнями, ранжованими за ризиком. Потім ці завдання можуть бути основою плану обробляння.
Переваги та обмеженості
| Переваги |
Недоліки |
- широка застосовність до всіх видів технічних об’єктів або систем, ситуацій чи обставин, організацій або діяльності;
- потребує мінімального підготування членами групи;
- є відносно швидким, а основні небезпечні чинники та ризики швидко стають очевидними під час робочого засідання;
- дослідження «системно зорієнтовано» і дає змогу учасникам побачити, як система реагує на відхили, а не просто дослідити наслідки відмови окремих складників;
- можна використовувати для визначення можливостей щодо поліпшування процесів і систем і, загалом, для визначення дій, які ведуть до успіху та збільшують його ймовірність;
- передбачає участь у засіданнях осіб, відповідальних за наявні засоби контролювання та за подальші дії щодо обробляння ризиків, збільшує їхню відповідальність;
- дає змогу скласти реєстр ризиків і, за незначного доробляння, — план обробляння ризиків;
- дає змогу ідентифікувати ризики та небезпечні чинники так, щоб результати можна було застосовувати для кількісного дослідження, тоді як, зазвичай, для оцінювання ризику та визначання пріоритетності відповідних дій використовують якісну чи напівкількісну форму ранжування ризику.
|
- результативність залежить від досвіду та кваліфікації координатора;
- потреба в ретельному підготовленні, щоб не втрачати часу на робочих засіданнях групи;
- якщо досвід групи недостатній або якщо система навідних фраз не всебічна, деякі ризики чи небезпечні чинники може бути не ідентифіковано;
- застосування методу на загальному рівні може не давати змоги виявити складні, докладні чи взаємопов'язані причини.
|