Переліки контрольних запитань
Загальний огляд
Переліки контрольних запитань — це переліки небезпечних чинників, ризиків або відмов засобів контролювання, розроблені, зазвичай, на підставі досвіду, а також за результатами попереднього загального оцінювання ризику чи за результатами відмов у минулому.
Застосування
Переліки контрольних запитань можна використовувати для ідентифікування небезпечних чинників і ризиків або для оцінювання результативності засобів контролювання. Вони застосовні на будь-якій стадії життєвого циклу продукції, процесу чи системи. їх можна застосовувати в межах інших методів загального оцінювання ризику, але найдоцільніше їх застосовувати для перевіряння того, що все охоплено після застосування більш творчого методу ідентифікування нових проблем.
Вхідні дані
Попередньо набуті інформація та фахова компетентність щодо проблеми, які дають змогу вибрати доречний і, краще, затверджений перелік контрольних запитань або розробити його.
Процес
Процедура така:
- визначають сферу застосування;
- вибирають перелік контрольних запитань, який належно охоплює всю сферу застосування. Переліки контрольних запитань треба вибирати ретельно, зважаючи на їхню призначеність. Наприклад, перелік контрольних запитань стандартних засобів контролювання не можна використовувати для ідентифікації нових небезпечних чинників або ризиків;
- особа чи команда, які використовують перелік контрольних запитань, розглядають кожний елемент процесу чи системи і критично аналізують, чи наявні щодо цих елементів питання в переліку контрольних запитань.
Вихідні дані
Вихідні дані залежать від стадії процесу керування ризиком, на якій їх застосовують. Наприклад, вихідними даними може бути перелік неадекватних засобів контролювання чи перелік ризиків.
Переваги та обмеженості
| Переваги |
Недоліки |
- їх можуть використовувати нефахівці;
- якщо їх належно розроблено, вони об’єднують широкий спектр фахової компетентності в легко застосовну систему;
- вони дають змогу не забувати про звичайні проблеми.
|
- мають тенденцію стримувати творче мислення щодо ідентифікації ризиків;
- стосуються «відомих відомих» (того, про що відомо, що воно відомо), а не «відомих невідомих» (того, про що відомо, що воно невідомо) або «невідомих невідомих» (того, про що невідомо, що воно невідомо);
- заохочують до поведінки типу «проставлення позначки в клітинках»;
- мають тенденцію спиратися на спостереження і, тому, оминати проблеми, що їх легко можна не побачити.
|