Вступ

---

Екологічно збалансована господарська діяльність згідно концепції сталого розвитку будь якої держави спрямована на дотримання наукового обґрунтованого співвідношення між: матеріальними потребами розвитку суспільства та можливостями довкілля; мінімізацією антропогенного навантаження та раціоналізації суспільних потреб. Невіддільність завдань еколого-економічної оптимізації виробництва була однією з ключових проблем Конференції ООН із збалансованого (сталого) розвитку Ріо + 20 «Майбутнє, якого ми хочемо», підготовленого лідерами держав [1]. В її документах, зокрема, сформульовано такі положення: економічний розвиток у відриві від екології призводить до перетворення Землі на пустелю; екологія без економічного розвитку закріплює зубожіння та несправедливість; екологія без права на дію є часткою системи закріпачення; право на дію без екології торує шлях до колективного знищення, яке однаковою мірою стосується всіх.

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [2] розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду народу України є обов'язком держави.

Крім того, відтворення ресурсів природи, її охорона вимагають суттєвих матеріальних витрат, економічна і соціальна ефективність яких повинна бути достатньо високою для того, щоб суспільство могло їх собі дозволити. В зв'язку з цим виникає проблема економічної та позаекономічної оцінки впливу людини на довкілля.

Оцінка передбачає, з одного боку, визначення збитку від впливу, з іншого боку – вибір оптимальних умов для людської діяльності, визначення існуючих екологічних резервів. Економічна оцінка впливу людини на довкілля – це оцінка змін в економіці, що виникають при певному впливі внаслідок порушення основних функцій природи, тобто вона відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної, соціальної і господарської підсистем та вартість збитків внаслідок забруднення довкілля. Відомо, що з будь-якою господарською діяльністю пов`язаний певний шкідливий вплив, результатом якого можуть бути зміни адаптаційно-компенсаторних можливостей організму чи смерть для людини, виникнення еколого-економічних ризиків для людини та виробничо-побутової сфери. Ризик є необхідною складовою людської діяльності, коли існує невпевненість у результатах того чи іншого рішення, процесу. Об'єктивне існування ризику зумовлене ймовірним характером багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантністю матеріальних та ідеологічних співвідношень, в які вступають суб'єкти соціального життя. У зв'язку з цим можуть відбуватися, через наявність багатьох непрогнозованих, випадкових, суб'єктивних обставин, різні відхилення від очікуваного результату. Нині існує значна невизначеність щодо поняття терміну "ризик". Головною проблемою наукового визначення поняття "ризик" є його комплексний характер, що вимагає залучення широкого кола вчених - представників багатьох дисциплін - як гуманітарних, так і природничих.

Наведемо деякі найважливіші визначення терміну "ризик" [3]:

• ризик - це усвідомлена небезпека виникнення в будь-якій системі небажаної події з певними в часі та просторі наслідками;
• ризик – це невизначеність, пов’язана з можливістю виникнення у ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків;
• ризик - це ймовірність несприятливих наслідків;
• ризик - це величина, що визначається як добуток величини події на міру її можливості;
• ризик - ймовірність втрат, що можуть бути встановлені перемноженням ймовірності (частоти) негативної події на величину можливого збитку від неї;
• ризик - це імовірнісна міра можливості реалізації небезпеки у вигляді певного збитку в штучно створеній діями суб`єкту ситуації.

Ризик R визначають імовірністю W виникнення небажаної події та розміром її наслідків S, тобто R = W S.

Різноманітність поглядів на проблему ризику можна пояснити багатоаспектністю цього явища та його недостатнім вивченням. В явищі "ризик" виділяють такі основні взаємопов'язані елементи [4]:

• ймовірність досягнення бажаного результату;
• відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;
• можливість виникнення небажаних наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворюваність, смертність і т. д.) при проведенні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, який ризикує;
• матеріальні, екологічні, моральні та інші втрати, пов'язані з впровадженням вибраної в умовах невизначеності альтернативи;
• очікування загрози, невдачі в результаті вибору альтернативи та її реалізації.

Ґрунтовний аналіз еколого-економічних ризиків, безумовно, неможливий за відсутності системи показників, за значеннями яких можна су­дити про величину ризиків, а отже, і створювати ефективні заходи для їх подолання чи зменшення. При аналізі ризиків традиційно користуються наступними принципами:

• принцип несумісності — сумарна величина втрат від різних ри­зиків є сумою відповідних втрат від кожного його виду;
• принцип незалежності — реалізація певного виду ризику не обо­в'язково змінює величину чи ймовірність виникнення іншого;
• принцип нормування — максимальні можливі втрати від реалі­зації всіх можливих ризиків не повинні перевищувати фінансо­вих можливостей суб'єкта.

Аналіз ризиків може здійснюватись якісними і кількісними ме­тодами. Якісний аналіз проводиться у двох основних напрямах:

• порівняння позитивних результатів від вибраного ризикованого виду діяльності з можливими негативними наслідками цього вибору;
• визначення ступеня впливу (позитивного і негативного) рішень суб'єкта на інтереси інших суб'єктів.

При кількісному аналізі визначають (чи оцінюють) величину втрат/збитків та ймовірність, з якою можуть відбутися ці втрати.