Структура економічного збитку від забруднення довкілля
У загальному формулюванні під поняттям "економічний збиток" розуміються фактичні або можливі економічні і соціальні втрати, виражені у вартісній формі, що виникають у результаті яких-небудь подій або явищ, у тому числі забруднення довкілля.
Категорія економічного збитку від забруднення довкілля у теоретичному і методологічному аспектах досліджена науковцями: О.Ф. Балацьким [18], К.Г. Гофманом [19], Л.Г. Мельником [20] й іншими вченими.
Крім чисто економічного, розрізняють також соціально-економічний, еколого-економічний, еколого-соціально-економічний та екологічний збиток.
У поняття соціально-економічного збитку вкладається невиправдане зниження фактичного або потенційного майнового (матеріального) багатства і темпів соціально-культурного розвитку суспільства, його окремих груп і членів (у тому числі погіршення здоров'я населення й майбутніх його поколінь).
Еколого-економічний збиток полягає в зменшенні обсягу одержуваної продукції або прибутку в результаті несприятливих впливів на довкілля.
Під еколого-соціально-економічним збитком розуміється невиправдане зниження продуктивності праці розвитку суспільства (від порушення екологічної рівноваги, зникнення видів тварин і рослин, погіршень умов відпочинку, збідніння джерел промислу й інших природних благ тощо).
Крім того, можуть виникнути небажані для суспільства зміни в структурі і спеціалізації господарств, підвищення міграційності населення тощо. Toмy економічна оцінка екологічних витрат (Е) обчислюється за формулою:
Е = Вз + Збф,
де Вз – витрати на здiйcнeння пpиpoдooxоpoнниx зaxодiв; Збф – фактичні збитки, що завдаються господарству i населенню після проведення або в результаті непроведення природоохоронних заходів у вартісному вираженні.Розмір еколого-соціально-економічного збитку визначається як повна ринкова вартість (ціна) ризику, якому піддаються окремі індивідууми (або все суспільство загалом) внаслідок тих або інших видів впливу на довкілля.
Основна проблема щодо оцінювання збитку полягає у способах переведення оцінки навантаження у грошову форму (натуральних показників збитку в економічні).
У разі виникнення екологічно небезпечних ситуацій негативними екстернальностями для суспільства може стати непрямий економічний збиток, розрахунок якого заснований на пофакторних і пореципієнтних збитків. Екстернальні (зовнішні) витрати (формула 1) можуть бути оцінені у вартісній формі як сума пофакторних (Ciф) або пореципієнтних (Ciп) збитків (Рис. 3) по формулах:
Ciф= Аф +Вф +Зф;
Ciп = Нр + Мр + Рсг + Ррг + Рлг + Ррек + Рпзф,
де, згідно [21], пофакторні збитки, що відображають комплексну економічну оцінку заподіяної шкоди, викликаної такими факторами: збиток від забруднення атмосфери (Аф); збиток від забруднення поверхневих і підземних вод (Вф); збиток від забруднення землі і ґрунту (Зф); пореципієнтні збитки, що відображають економічну оцінку шкоди, заподіяної основним реципієнтам і що включають: збиток від втрати і життя і здоров'я населення (Нр); збиток від ушкодження і руйнування ОВФ, майна і споруджень (Мр); збиток від відторгнення сільськогосподарських угідь (Рсг); збиток від втрат у рибному господарстві (Ррг); збиток від втрати продукції й об'єктів лісового господарства (Рлг); збиток від знищення і погіршення якості рекреаційних ресурсів (Ррек); збиток, заподіяний природно-заповідному фондові (Рпзф).
Загалом, основними реципієнтами забруднення довкілля є:
Рис. 3. Структура пофакторних і пореципієнтних збитків