РОЗРАХУНОК ЗБИТКІВ ВІД ВТРАТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

---

Методичні підходи до визначення макроекономічного збитку

---

Серед методів визначення макроекономічного збитку вирізняють три найпоширеніші.

Перший метод полягає у використанні “людського капіталу” і є одним з найоригінальніших щодо оцінювання збитку в результаті передчасної смерті людини. За ним цінність індивідуумів визначається їхнім очікуваним економічним внеском у національну економіку. Людина розглядається як виробничий чинник, звідси і термін “людський капітал”. Економічна ефективність трудової діяльності людини протягом життя (збиток для суспільства в результаті фатального кінця до початку трудової діяльності) визначається приблизно очікуваним доходом індивідуума за життєвий цикл (підхід з використанням “людського капіталу” ігнорує в першому наближенні вартість підтримки людського виробничого чинника протягом життя). Оскільки такий доход ґрунтується на очікуваному заробітку за життєвий цикл, цей метод припускає, що збитку для суспільства від передчасної смерті непрацюючих людей (інвалідів, пенсіонерів, домашніх господарок) немає.

За другим методом оцінюються витрати, пов’язані з наслідками різних впливів на здоров’я. У цьому випадку збиток передбачає медичні витрати, втрати доходу й інші зростаючі витрати на прожиття. Цей метод не враховує страждань (моральний збиток) протягом очікування наслідків або при вияві цього впливу. Він також ігнорує інші види поліпшення якості життя, а також цінності, про які експерт може не підозрювати або не в змозі їх виміряти. Тому хоч ці витрати і можуть впливати на суму, яку індивідуум погоджується заплатити за запобігання ризику, але вони не складають повної вартості ризику, а є лише деякою її часткою.

Третій метод ґрунтується на судових рішеннях про відшкодування за позовами. Проте за рішенням про відшкодування оцінюється не вартість ризику, а вартість збитку, завданого конкретному індивідууму (включаючи моральний збиток). Такий збиток не враховує економічної оцінки ризику.

Розглянемо суть оцінки економічного збитку внаслідок фатального наслідку в макроекономічному наближенні. Ключовим моментом у макроекономічних оцінках збитку є вартісна оцінка втраченого робочого часу, який з розрахунку на одну людину у випадках хронічних захворювань, інвалідності або смерті можна порівняти з тривалістю працездатного періоду (40 років). Це означає, що при виконанні економічних оцінок необхідно використати дисконтування, а також прогноз демографічних і соціально-економічних показників на довгострокову перспективу (40 – 50 років).

Найбільш поширеним макроекономічним підходом є вартісна оцінка втраченого робочого часу за щорічним національним доходом з розрахунку на одного працівника. Національний доход є частиною сукупного суспільного продукту, що містить новоутворену протягом року вартість, і визначається як сума доходів, які спочатку отримують особи, зайняті в матеріальному виробництві. Але національний доход не враховує результати економічної діяльності в невиробничій сфері.

Наступний підхід ґрунтується на обліку втрати частки податкових надходжень до бюджету внаслідок зниження прибутку через втрати робочого часу. Для цієї мети за даними податкової інспекції визначають середній розмір податку від прибутку з розрахунку за один день, відпрацьований людиною. По суті цей підхід оцінює мікроекономічні показники, які потім можуть бути переведені в макроекономічні показники агрегуванням.

Ще один концептуальний підхід до вираження доданої вартості (прибутковості) одного року життя людини, базується на встановленні зв’язку між усередненою в країні вартістю вироблених однією людиною за один рік матеріальних благ і середньорічною по країні заробітною платою однієї людини. Вартість одного року життя людини визначається як частка від розподілу середньорічної зарплати, помножена на коефіцієнт, що характеризує частку заробітної плати від вартості вироблених благ.

Для оцінки щорічного економічного збитку, викликаного втратами робочого часу внаслідок погіршення здоров’я, запропоновано показник рівня медико-соціального потенціалу працездатності. Він являє собою визначене в річному обчисленні процентне відношення кількості років майбутньої трудової діяльності населення (країни, регіону, міста і т. ін.) до максимально можливої кількості років трудової діяльності цього ж контингенту, якщо вона не буде обмежена хворобами і травмами. Різницею між максимально можливою кількістю років трудової діяльності та кількістю років майбутньої трудової діяльності є втрати робочого часу. Помноживши ці втрати на їх питому вартість, можна отримати розмір щорічного економічного збитку. Рівень медико-соціального потенціалу розраховують а статевовіковими показниками смертності, інвалідності, медико-соціальної реабілітації інвалідів і захворювань з тимчасовою втратою працездатності, що склалася на дату проведення розрахунку.

Більш досконалий підхід присвяченій грошовій оцінці трудових втрат від передчасної смертності населення. Для такої оцінки використано узагальнений показник, названий економічним потенціалом людини. Він являє собою зведену суму щорічних вартісних трудових внесків людини на відрізку часу від початку працездатного віку до смерті з урахуванням імовірності, що вона доживе до певного віку. Прогнозування значень щорічних внесків здійснено на підставі гіпотези про динаміку зростання продуктивності праці на 3 % у рік лише за умов стабільного економічного розвитку. На жаль, економічний потенціал людини не враховує інші, крім смертності, пошкодження здоров’я, які також призводять до його зниження.

Модель макроекономічної оцінки збитків унаслідок фатального результату

---

При розробці моделі макроекономічної оцінки збитків унаслідок фатального результату (смерті людини) виходять з того, що ті блага, які споживаються, і ті, що виробляються людиною, нерівномірно розподілені у часі протягом усього життєвого циклу індивідуума – від моменту народження і до його смерті.

Початковий період розвитку дитини – до настання працездатного віку – цілком забезпечує сім’я і суспільство. У цьому віці діти тільки споживають. Приблизно з 20 років молода людина, зазвичай, починає забезпечувати себе своєю працею, спочатку частково, а потім частка створюваного нею ВВП поступово починає перевищувати споживану. Одночасно різко збільшуються людські потреби і посилюється бажання скоріше їх задовольнити. Це сприяє зростанню професійної майстерності, якості роботи і підвищенню продуктивності. У віці 30 – 45 років досягаються найвищі рівні продуктивності та споживання, завдяки чому сума доходу, що створюється працівником, у 3 – 4 рази перевищує особисте споживання. Для людей, які досягли пенсійного віку і продовжують працювати на виробництві, характерне різке падіння споживання матеріальних благ, яке лише частково відшкодовується продуктами, які знову створюються внаслідок зниження інтенсивності та якості праці. І, нарешті, наступає час повного відпочинку, коли турботу про старих беруть на себе родичі й суспільство.

Таким чином, у пенсійному віці переважає функція споживання, і з чисто економічної позиції смерть пенсіонера призводить формально не до збитку, а до вигоди за рахунок скорочення споживання. На теперішній час серед економістів немає єдиної думки щодо того, як бути в подібній ситуації. Мабуть розв’язання цієї проблеми можливе в обсязі соціально-економічного підходу, що виходить за рамки цього розгляду.

Розглянемо задачу визначення збитку, спричиненого смертю людини через економічну ефективність (Е, грн) життєдіяльності однієї і тієї ж людини для трьох випадків [9].

1. Тривалість життя людини перевищує момент настання пенсійного віку і відповідає середній по країні; людина вмирає природною смертю; економічна ефективність дорівнює Е1, грн;
2. Життя людини внаслідок антропогенного впливу обривається у працездатному віці до настання пенсійного віку; економічна ефективність дорівнює Е2, грн;
3. Життя людини внаслідок антропогенного впливу обривається до настання працездатного віку; економічна ефективність дорівнює Е3, грн.

Тоді збиток через смерть людини (З, грн) буде дорівнювати:

а) для випадку смерті у працездатному віці:

З_1-2=Е₁-Е₂;

б) для випадку смерті до настання працездатного віку:

З_1-3=Е₁-Е₃

Розглянемо послідовність подій у життєвому циклі людини для цих трьох випадків (рис. 4). Нульова відмітка відповідає моменту народження людини.

Рис. 4. Життєвий цикл людини

Стосовно першого випадку:

• інтервал (0, Т_т) – період досягнення працездатного віку; Т_т – момент початку трудової діяльності;
• інтервал (Т_т, Т_р) – період роботи людини до моменту настання пенсійного віку (Т_р);
• інтервал (Т_р, Т_к) – пенсійний період життя людини (Т_к – момент природної смерті).

Стосовно другого випадку:

• інтервал (0, Т_т) – період досягнення працездатного віку;
• інтервал (Т_т, Т_x) – період працездатного віку людини до моменту Т_x настання неприродної смерті у працездатному віці.

Стосовно третього випадку:

• інтервал (0, T_х1) – період життя людини до моменту T_х1 – настання смерті до досягнення працездатного віку.

Для визначення економічної ефективності людського життя Е (що за своєю суттю є “додатковою вартістю за життя” при чисто економічному підході) знайдемо різницю між зведеними до моменту народження повною вартістю всіх вироблених людиною благ (А, грн) і повною вартістю всіх спожитих людиною благ (Б, грн). Під благами розуміються відповідні товари і послуги. Очевидно, що виробництво благ відбувається в інтервалі працездатного віку (Т_т, Т_р), а споживання благ – протягом усього життя людини.

При зроблених вище припущеннях економічну ефективність людської діяльності (“додаткову вартість за життя”) можна подати у вигляді:

(2)

Другий член у формулі (2) повністю визначається темпами щорічного приросту ВВП, тобто пов’язаний із зростанням продуктивності праці.

Приклад оцінки зведеної “додаткової вартості за життя” або оцінимо економічний збиток від загибелі людини, що не дожила до настання працездатного віку.

Для розрахунку використаємо такі дані:

• юнак у віці 20 років загинув внаслідок автомобільної аварії.;
• питомий ВВП з розрахунку на одного зайнятого в економіці становив 41,2 тис. грн, тобто В0 = 41200 грн/людЧрік; темпи щорічного приросту B0 постійні у часі і складають 0,03 1/рік;
• початок трудового віку Тт – 20 років, вік виходу на пенсію Тр = 60 років;
• нормативи дисконтування ЕФ = 0,025...0,05 1/рік.

Підставивши вихідні дані у формулу (2), отримаємо при ЕФ = 0,025 1/рік для першого і другого членів рівняння:

Тоді

Аналогічно при ЕФ = 0,05 1/рік отримаємо:

Таким чином, економічний збиток для суспільства (у гривнях) від загибелі однієї людини на самому початку працездатного віку знаходився в межах:

Е = 530000...130 0000 грн/люд.

У межах зміни коефіцієнта дисконтування оцінки відрізняються в 2,5 рази. Отже, чим нижчий фізичний знос робочої сили, якому відповідає менше значення Е, тим вища “додаткова вартість за життя”. зазначимо, що в обох оцінках (Е_mах і Е_min) зроблено припущення про те, що постійний (3 %) приріст щорічного середньодушового ВВП призводить до подвоєння результату оцінки.

Нормативно-правова оцінка збитку від втрати життя та здоров'я населення

---

Розмір збитків від втрати життя та здоров'я населення визначається за такою формулою:

де

• – втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва;
• – витрати на виплату допомоги на поховання;
• – витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

а) втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва () розраховуються на підставі даних, наведених у таблиці 1, за такою формулою:

де М_л - втрати від легкого нещасного випадку; М_т - втрати від тяжкого нещасного випадку; М_і - втрати від отримання людиною інвалідності; М_з - втрати від загибелі людини; N - кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку.

Таблиця 1. Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва

	Вид нещасного випадку	Втрати на одну людину, тис. гривень
1.	Легкий нещасний випадок з втратою працездатності до 9 днів.	Мл = 0,28*
2.	Тяжкий нещасний випадок без встановлення інвалідності з втратою працездатності понад 9 днів.	Мт = 6,5*
3.	Тяжкий нещасний випадок, внаслідок якого потерпілий отримав інвалідність з втратою працездатності понад 3980 днів.	Мі = 37*
4.	Нещасний випадок, що призвів до загибелі: – дорослої людини віком до 60 років;% – дитини віком до 16 років.	Мз = 47* Мз = 22*

Примітка. Втрати, зазначені у пунктах 1 – 3 цієї таблиці, розраховуються для громадян, які в період отримання травми були працевлаштовані. Для не працевлаштованих громадян віком до 60 років розраховуються лише втрати, зазначені у пункті 4. Збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше ніж його п'ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у таблиці 1.

б) витрати на виплату допомоги на поховання () розраховуються за такою формулою:

де М_дп - 0,15* тис. гривень/людину - допомога на поховання (за даними органів соціального забезпечення); N_з - кількість загиблих;

в) витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника () розраховуються на кожну дитину за такою формулою:

де 12 - кількість місяців у році; М_втг - розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття - 18 років (номінальні розміри видатків затверджуються з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів (нині за даними органів соціального забезпечення становлять 0,037 тис. гривень); В_д - вік дитини.